Форум » Альтернатива » У пошуках абсолютної сили / В поисках абсолютной силы 0.1 » Ответить
У пошуках абсолютної сили / В поисках абсолютной силы 0.1
Phoenix: Діючі особи:Phoenix, Apollon, Electricity, Thanos. Сюжет: Танос прилітає на землю у пошуках потужного джерела енергії. В одночас до цього ж джерела відправляються Апполон та Деніел... Саме цим джерелом виявляється Темний Фенікс. Хто перший дістанеться його та що думає про це сама Фенікс ми побачимо у грі. [ Действующие лица: Phoenix, Apollon, Electricity, Thanos. Сюжет: Танос прилетает на Землю в поисках мощнейшего источника энергии. Одновременно к этому же источнику направляются Апполон и Дэниел... Именно этим источником оказывается Темный Феникс. Кто первый доберется к нему и что думает об этом сама Феникс мы увидим в игре.]
Ответов - 10
Phoenix: Що скриває у собі темрява? Декому було б цікаво дізнатися... але краще не заглядайте у її очі, якщо не знаєте напевно - витримаєте ви цю зустріч чи ні... вам скаже про це кожен, хто вже стикався з подібним. Але... тільки не з таким. ________________________________________________________________________ -Що зі мною коїться, професоре?-юна Джин подивилася на чоловіка, з надією, що він скаже їй те, що вона хоче почути... Колись це мало статися і вона це знала. Але вона не думала, що це станеться так раптово... Саме у цей час... Ксав`эр підняв очі до стелі й трохи помовчав. Але Грей не бажала чекати, їй була потрібна відповідь. Мутант це відчував і тому сказав правду: -Фенікс, Джин... він прокинувся... ті можеш його тримати? Дівчина зітхнула та опустилась на диван. -Я мала знати... ви не знали, що це буде саме сьогодні? Ви мали це знати...-голос Грей затремтів і вона прикрила очі, не маючи змоги згадувати те, що відбулося,- я... я не знаю... вже один раз це сталося... ви маєте щось зробити, маєте! Я не хочу знову когось вбити... Але ти вже вбила... цей юнак був невинен, а ти це зробила... ти ж прагнеш цого, так? Так зроби це знову... це твоя природа, твоє їство... ти полюбляєш кров... чуєш? Ті полюбляєш це... саме тому я в тобі, а не в комусь іншому... -Ні!-Джин підірвалась на ноги та швидким шагом підійшла до вікна та прикрила очі руками, а секундою пізніше повернулась і подивилась на професора,- ви маєте це зупинити... я довго не втримаю його... я чую його у собі... краще вбийте мене, я не можу це більш чути... професор, прошу, не мовчіть... Телепат гірко покачав головою: -Якби я міг, Джин... я б із задоволенням зробив це саме зараз... Вбий... -Але на це потрібен час... ти вже справлялась із цим... двічі... ти пам`ятаєш? Руда кивнула: -Так... але можливо це було просто везіння... а зараз... -Ти зробиш це і у третій раз, я в тебе вірю... завжди вірив... -Я теж... -Я буду намагатися знайти спосіб зупинити це якумога раніше... спробуй втримати його ще... мені потрібен час... та я поспішу. -Так... Джин знову присіла на край ліжка і проводила Ксав`єра поглядом. Коли чоловік зачинив двері і зник десь у коридорах, вона знов зітхнула і піднявшись підійшла до вікна. Це має скінчитися... Це не скінчиться... ніколи. Ми єдині. Колись ти зрозумієш це... Але не зараз... На обличчі дівчини з`явилась не характерна для неї посмішка. Не кажи, поки не побачиш... Скло, перед яким стояла Грей, розлетілося на малі частини, які через кілька секунд зовсім розтворились у повітрі... на підвіконні стояла вільна особа, яка посміхнувшись, стрибнула вниз і розтворилась у нічній темряві... Вбий...
Thanos: Що для вас зло? Руйнування і вбивства? Немає! Зло це те, що ви вважаєте злом. Згоден, я те, що ви називаєте злом. А зло служить лише собі! І ні з ким не ділиться! Не життям, не смертю! ________________________________________________________________________ Космічний корабель летів у відкритому космосі. Швидкість корабля була повільна. Усередині на сходах ведучої, на верхню палубу сидів Тітан Танос і думав про свої плани. Мої плани провалилися! Знову! Рукавичка Нескінченності не допомогла мені добитися її розташування – думав він. Закривши очі, Танос занурився в тьму минулого. Проте тут же пролунало виття сирени, спрацювали сенсори корабля. Танос розплющив очі. Що це? – запитав він. Титан піднявся і підійшов в сенсорній панелі. Датчики зафіксували потужний сплеск енергії, її джерело було на Землі. Яке потужне джерело енергії! Вражаюче! Його сила майже дорівнює Космічному Кубу. Думаю я зможу використовувати його сили, для того, щоб зруйнувати всесвіт! – обдумав він свій план. Обдумавши все ще раз, Танос сказав одне. Земля! – такий був курс призначення. Встановивши координати, корабель попрямував на Землю. Можливо, на цей раз я зможу добитися її любові! Леді Смерть переборет гордість! Коли я знайду цю силу, то ніхто не посміє використовувати її проти мене! – думав він. Поки корабель летів, Танос підійшов до стіни. Коли Танос доторкнувся до неї правою рукою, то стіна просканувала відбиток руки. Переконавшись, що відбиток Таноса, стіна відкрила потайну кімнату. Увійшовши до неї, Титан увімкнуло світло. Кімната була простора, усередині неї стояла велика колба, а усередині неї було тіло людини. Танос створив його, щоб без шуму пробратися на Землю. Проте до цього моменту тіло не використовувалося. Узурпатор сів в крісло, і перемістив свою свідомість в це тіло. Справжнє тіло Таноса перетворилося на мляву оболонку, а тіло в колбі в живу судину для розуму. Ця судина розплющила очі, і колба відкрилася. З неї вийшла абсолютно звичайна на вигляд людина. Темне волосся, смуглява шкіра, карі очі. Нинішній Танос підійшов до сенсорної панелі. Мета була близька. Перед ним була Земля.
Apollon: Офф: Хм... якщо Ви зробили мінус сім років, то мені що, лише дванадцять? )) Що таке Зло? Хіба є в нього чітке визначення? А якщо Зло іде поряд з Любов’ю, тоді як? Якщо ці поняття так щільно переплетені, що не можуть одне без одного... ....Чого мене сюди понесло? Я все розумію, дуже цікаво, але ж може треба було вибрати інший час? Ну гаразд, ще трошки і додому, бо ще ж вечеря, а потім і «…Сонько-Дрімко носить всім, хто лиш попросить, в кошику лозовім казочки чудові…» Трентон-молодший сидів на лавочці біля великого клену у парку однієї школи. Ні, не своєї. Ітон вже був позаду, а нової батьки ще не вибрали, і тому зараз, малий демон був сам собі пан. Якось дивлячись телевізор, Дес побачив у новинах одного професора, який розповідав про заклад для мутантів. Але не якийсь там табір або резервацію, а про навчальний заклад, де всі охочі обдаровані жили і вчилися, якщо було в них таке бажання. Десмонда це зацікавило, він спитав батька де ця школа знаходиться і ось, він сидить тут у парку вже майже годину, роздумуючи, що йому робити, спостерігати й надалі, чи підійти ближче і побачити все зблизька і самому скласти думку про цей заклад. Щось за хрустіло, тріснуло в нього над головою, і через декілька секунд з дерева стрибнув малий хлопчик. …О, нехай тобі грець, що це в нього? Хвіст? Тигрячий хвіст?.. Такого Аполлон не міг залишити: - Гей, малий, йди сюди! Хлопчик подивився на демона жовтогарячими очима, трошки всміхнувся і підійшов. - Привіт. Як тебе звуть? - Джонні. - А мене – Десмонд, Дес. А скільки рочків маєш? - Вісім. - Мені вже дванадцять, я старший за тебе, - задоволено всміхнувся Трентон-молодший – а чого ти смієшся? - Бо я можу сказати, що ті спитаєш далі. Сказати? - Оу, ти вмієш читати думки? А ну скажи! – Десу стало дуже цікаво, цей хлопчик з довгим чорно-рудим хвостиком йому подобався все більше. - Ні, я не вмію, бодай всі мене про це питають, я вже звик. Зараз ти б спитав – А чого в тебе хвіст? А я б відповів – Тому що я напівлюдина – напівтигр. - Хм.. - у Аполлона почервоніли вуха, тому ще саме про це він і збирався поцікавитися. – Пробач. Я тут перший раз, мене все дивує. Джонні зрозуміло всміхнувся і нерішуче переступив на місці: - А в тебе які можливості? Але Десмонд його вже не слухав. Він був демоном, вже в такому віці могутнім чарівником, і хоча він багато чого ще не вмів, але відчувати магічну енергію…це було у нього в крові. І зараз десь дуже недалеко…. Десу це уявлялося як хмаринка, тільки не пухка і радісна, а темна хмаринка…Скільки разів він бачив, я к така темна чорна пляма вдягала, укутувала, його батька, всемогутнього демона жаху і відчаю, в укривало-мантію сторонніх острахів та кошмарів. - Гаразд, Джонні. Ми ще обов'язково з тобою зустрінемось і потеревенимо, а зараз біжи звідси, ти ще малий, і зовсім не демон, і не вмієш стрибати у просторі і часі… - Трентон–молодший побачив, що сам того не бажаючи злякав малого. Тоді він всміхнувсь, заспокійливо поплескав хлопчика по спині і попрямував за потужним викидом сили та енергії. І через декілька хвилин з деяким здивуванням побачив, що хмаринка «обіймає» рудоволосу молоду дівчину. …Оце так сила… якщо я зможу забрати, перетягти її на себе…Оо, я стану таким могутнім! Як тато.. а може й ще сильнішим! - про те, що ця сила може зробити з маленьким демоном він якось і не подумав….
Electricity: Ооф: вибачте за запізнення, потрібно було дещо з`ясувати, але так и не вийшло. Навіщо існує зло? Може, щоб на його фоні краще було видно добро? Воно існує саме по собі, воно не залежить не від чого. Як темрява чи тінь, це лише відсутність тіні, зло – це відсутність добра? Мабуть. Але, без зла цей світ не існував би. ________________________________________________________________________ Ще один нудний день на роботі. Чин е зарано ще працювати, га? Ні, не зарано. Працювати ніколи не зарано. Головне, добре робити свою роботу. Чому саме вона? Ель є професіоналом у техніці, але захоплення різних об`єктів – не її справа. Тоді, чому відправили саме її? Може, не знайшлося нікого сильнішого? Мабуть це саме так. Але, що поробиш, треба їхати. - Як же я люблю свою роботу! А щоб вам пусто було! Ображено дивлячись на дорогу, дівчина збільшила швидкість. Чудова ідея, викрасти байк. И що, що вона ще не повнолітня, це проблеми її роботодавців. Дівчина стрімко наближувалась до Інституту для обдарованих дітей. Мутант, чи що то було, легше сказати – стрімкий порив сильнішої енергії був зареєстрованим саме там. Ще трохи, й вона досягне своєї цілі. Зараз, Деніел як ніколи шкодувала, що не взяла з собою плеєр. Її улюблена пісня групи Сінема Бізар була б як раз доречна. Але, думати про відпочинок зараз було ніколи, робота, а бодай її чорти вхопили! - Так, мене звуть…як там мене звуть? А, точно! Марічка Кейсі. Хто придумав цю нісенітницю?! Під`їхавши до воріт, Електрісіті зупинилась відчиняючи ворота. На це пішло доволі багато енергії, тому що Ел у цьому ще початківець. Але, ворота відкриті, це добре. Знову збільшивши швидкість, дівчисько продовжило свій шлях. - І де мені шукати цього мутанта? Я ж нічого про нього не знаю! Тю на тебе, навіщо я погодилась?! Тихе буркотіння собі під ніс, все що могла дозволити собі Сільвер. Зупинившись біля входу до школі, Ді злізла з байка и зняла шолом. Поклавши його на сидіння, дівчинка підняла голову до гори и почала роздивлятись вікна. Те, що робилось навколо неї, Ел не хвилювало. Зараз була лише її задача і тільки. - Киць-киць, виходь лихий мутантику…
Phoenix: Подобається? Зелені очі дивилися на синє небо... ні, не синє... воно було темним, нічним... навіть луна не могла освітити його у цей час. Чому? Тому що Фенікс вже був тут... Хм... Подабається? На обличчі дівчини з`явилася усмішка. Мабуть так... Невже це ти кілька хвилин тому намагалася мені перечити? Якщо ти просто бажала показати мені це небо... то... я не проти... Це не лише небо. Це моя домівка... я звідти родом... Тобто... Я не тутешня. І ти вибрала мене... чому саме мене? Тому що саме такий сильний телепат як ти можеш допомогти мені змінити цй світ... він вже давно потребує змін... Змін? Про що ти? Що ти хочеш змінити? Очистити Землю від тих, хто її не заслуговує... вбити... Вбити! Ні! Ти не можеш... Я можу все... навіть заставити тебе замовкнути зараз. Що... Замовкни. Рудоволоса розвернулася на голос, який доносився із-зі її спини. Ні, не голос... думки... На обличчі Фенікса з`явилася негарна усмішка і вона запинила свій погляд на хлопці, що дивився на неї, як зачарований. Але він не знав, що саме він зараз побажав... -Забрати цю силу?-ноги Фенікса ледве чутно ступали по траві,-а ти певен, що це тобі по зубам, юначе? Пограймо? Дівчина підійшла до парубка на відстань, яка була майже критичною для цієї істоти. Якби на її місці була інша людина, то це було б не так страшно. Але якщо сам Фенікс наблизився до людини, це означало для останньої лише одне - смерть. Рука Фенікса наблизилася до обличча хлопця і м`які пальці граючи пройшлися по шкірі незнайомця. -Зовсім юний... зовсім один... чого ж ти бажаєш? Сили? А може спочатку... У мить малий злетів у повитря та завис там, не маючи змоги нічого поробити. -...відчуєш цю силу зсередини? Чи витримаєш її? Перевіримо... Фенікс ледве схилила голову на бік і добавила: -Ти не один... ще двоє... Я відчуваю вас...
Apollon: Він не міг відвести від неї погляду… Темна хмаринка енергії була така потужна, що Десмонда аж трошки хитало, і перед очима мерехтіли зірочки. …Якщо почати зараз творити, плести магічні формулі… Оу, це має бути щось дивовижне….яка сила!... Трентон-молодший був просто приголомшений можливостями, які перед ним вимальовувалися... Весь всесвіт пронизаний магічними потоками. Десь вони слабші, десь накривають тебе з головою…і тому де інде можна чаклувати без обмежень, а іноді, навпаки, і стакан соку собі не можеш призвати. ...А ця енергія дала б можливість ворожити де тільки ти сам забажаєш. І всі заклинання....і вони стануть сильнішими, потужнішими… Оу…бачити крізь час… Я зможу пророкувати… Рудоволоса дівчина озирнулася, якусь мить дивилася на нього, а потім не поспішаючи наблизилась… Лагідно торкнулася щоки хлопчика, посміхнулася.. І Десмонд посміхнувсь у відповідь. Вже не так радісно як спочатку, бодай він ще не до кінця розумів в яку халепу вскочив, але щось таке він наче відчував, неспокій... чи що? Але, ще ця дитяча, така безтурботна усмішка на личку темного ангелика… Ставало важко дихати, повітря навколо них густішало і скрізь, навкруги почали проскакувати невеличкі сині магічні блискавки … Різкий ривок і Аполлон злетів у повітря. Невисоко метрів зо два…. Він був ще малий і доля боронила його від зустрічей з чаклунами, які б були налаштовані до нього вороже. А підняти подумки у повітря… Його батьки могутні демони, за один - однісінький день хлопчик міг так політати декілька разів. Якщо б ця дівчина кричала б на нього, або зробила б, спробувала б зробити щось дійсно погане, може б хлопчик і злякався б, а так.. …Ну так, вона дуже сильна, але татко сильніший, і контролює таку силу краще.. І мама мабуть також… - Давай пограємо, мені дуже цікаво – Десмонд посміхнувся і, підтверджуючи своє бажання, хитнув головою. – Почекай, я спробую сам…. Аполлон закрив очі і завмер. Тоді, подумки потягнувся до дівчини, точніше до темного укривала….Потяг цю енергію на себе, він наче пив її, ковтав, і вона розтікалася по ньому гарячими, трохи колючими джерельцями…по тонких пальчиках Деса затанцювали магічні вогники,…під дією цієї сили, на його спині з'явилися і стрімко розвернулися чорні крила,… широко відкрилися очі, з темно-сірих вони стали чорними і в них заплескав вогонь…. Десмонд п'янів, захлинався цією енергією, але нічого вже не міг з собою зробити, він вигнувся, затремтів і тихо застогнав… Яскрава голка болю пронизала його голову, малий демон здригнувся і ще нічого не розуміючи, сильно змахнув крилами, і різко здійнявся у повітря.. ....Де я? Що зі мною? Чому так боляче дихати? Дезорієнтований у просторі Десмонд налетів на щось, зачепився крильми, уявив не зрозуміло що, злякався і смикнувся у бік. Сила билася в ньому, схожа на велике вогнище, вона намагалася знайти якийсь вихід... - Чого так темно?! Світла мені! - Аполлон махнув рукою, і величезне дерево поруч вмить зайнялося, і перетворилося на яскраву свічку. - Ну от... так краще... - хлопчик опустився на землю, зітхнув з полегшенням. Озирнувся навкруги, щось поміркував, і тоді, не дуже впевнено, похитуючись Десмонд попрямував у бік школи.
Thanos: Космічний корабель став невидимим і приземлився на околиці міста. Сам Танос вивчав джерело таємничої енергії. Енергія космічна, і виходить з певного джерела. Швидше за все це артефакт Проте коли геть встановив місцезнаходження цієї енергії, то відразу ж все зрозумів Округ Вестчестер, інститут Хавьера. Гм. Джерело явно не артефакт! Швидше мутант! Опустив трап, і спустившись на землю, Танос дістав з кишені датчик і попрямував шукати джерело Перш за все, потрібно з'ясувати, що це за енергія, і хто її носій. Так само краще всього буде встановити за ним стеження. Гм. Не думав, що Хавьер приховує таку руйнівну енергію. Думаю, він не знав про її існування. Але, проте, здогадувався Але тепер ця сила стане моїй Танос стискував правий кулак Ніхто не посміє використовувати її проти мене! Через час, Танос вже стояв недалеко від особняка. Енергія виходить з парку! Підійшовши до входу в парк, Танос побачив дівчину, яка стояла біля входу. Зайві неприємності мені не потрібні! Повільно обійшовши перешкоду, Титан увійшов до парку. Пройдя трохи вперед, він побачив рудоволосу дівчину і парубка. Повинно бути цій Грей! Телепат! Гм Поглянувши на датчики і навівши їх у бік Джіни, Танос здивувався результату Фенікс! Неймовірно! Невже джерело це фенікс! Колись я чув про нього! фенікс – втілення життя! Енергія, яка харчується енергією планет, в точності як Галактус. Але більш того Фенікс харчується енергією зірок. Проте, зараз він в телі мутанта Танос сховався і продовжив спостерігати за феніксом і Аполлоном, при цьому Танос знав, що його виявлять, і на це розраховував.
Electricity: Усі тягнулися до парку, це було по меншій мірі дивно. Але, це підштовхувало лише до одної здогадки: джерело цієї сили було там. И, Ел потрібно йти туди ж. Зробивши глибокий вдих, дівчина пішла до парку. И, побачена картина її чомусь навіть не здивувала. Скільки за своє життя, вона передивилась фантастичних фільмів? О, порахувати важко. Тому, Сільвер, не втративши усю свою мрійливість, саме таку картину й уявляла. Дивна рудоволоса дівчина, якийсь хлопчик з чорними крилами. Також, ще якась людина поспішала до місця цих подій. - Трясця твоїй матери, куди я потрапила. Це, як його…5 частина «Губернатора»? Тобто, «Термінатора», вибачаюсь. Так, виходить у всьому винна ця руда? Так, залишилось з`ясувати, хто вона така. Покопавшись у своїй кишені, Ді дістала мобільний телефон. Піднявши слухавку до обличчя, другою рукою вона почала водити по екрану апарату. Як добре, коли ти сам, вважай живий комп’ютер. Так, потрібно знайти саме той файл. Вона десь вже бачила цю руду! Так, далі, далі…о! Це ж вона, хай йому грець! Піднявши телефон вище над своєю головою, Деніел щось пробурмотала й опустила слухавку десь на рівень грудей. Так, тепер добре видно. Звуть її Джин Грей. Мутант, ну, цей так ясно. Учениця школи Ксав`єра…і це все?! Чортяка б забрав її начальство! - Так, добре. Будемо діяти обережно, мені потрібно просто дізнатись якомога більше. Потерши рукою маківку, Ел повільно зробила ще кілька кроків до рудоволосої. Так, зовсім дурна, лізти у таку халепу, але це ж Ді!! Тому, нічого дивного. - Гей, Джино Грей! Привіт! Мене звуть Ел. Не повіриш, але я приїхала щоб поговорити. Ти, дуже сильна, це вражає. Як ти це робиш? - Вітаю, Ді. Ти дурепа номер один у списку розшуку.
Phoenix: Джин тримала хлопця і відчувала, як сила Фенікса біжить по його крові, тече мов по річці, струями розноситься по всьому організму... ні, він цого не витримає, занадто сильно... занадто сильно для нього... І вже у наступну мить так і сталося - йому стало погано. Він кричав щось про темряв... -Що, в очах темніє?-з посмішкою промовила руда,-ще хочеш, чи ми закінчимо на цьому? Вона стояла мабудь у двух шагах від хлопця і посміхалася так, ніби це не вона усього пару хвилин тому спричиняла йому біль... сильний біль... -Ти даже не знаєш, хто я...-Фенікс підняла праву руку, та подивилась на неї - у руці сполихнуло полум `я, яке розросталось і розросталось, а потім вогонь перебрався на всю руку зеленоокої,-ти знаєш лише про силу... ти бажаєш бавитися с нею, але ти бавишся з вогнем... хочеш сполихнути? На мить дівчина завмерла, озираючись навколо і потім знову посміхнулась, але ця посмішка не була доброю і не була чарівною. Так посміхаються, коли заздалегідь знають, що зараз зроблять щось лихе, але від цього їм не стане погано, лише підніметься настрій. Фенікс подивилась направо, де відчувала людину. Але вона відчувала, що це не зовсім людина... його думки... він щось про неї знає... принайні вона ясно почула там слово "Фенікс". -Виходь, розумнику,-мовила рудоволоса і подвилася у сторону, де сидів той чолов `яга,-ні... я краще сама на тебе подивлюсь.. У ту ж мить дерево, за яким сховався незнайомець стало прахом, розкривши його. Ця гра подобалася Феніксу... вже двоє... та навіть цікавіше... когось можна вбити зараз, а когось залишити... поки... ммм... певно останнього треба тримати тут подовше. Якась у ньому загадка. Тут с іншої сторони почувся чийсь голос. Дівчина підійшла зовсім близько до Фенікса і почала розпитувати її про її силу. -Всі сьогодні такі цікаві... -трохи помовчаши промовила дівчина не обертаючись до спивмовнці,-тебе цікавить моя сила, а не її... На цей раз Грей подивилась прямо у вічі незнайомці: -Її сьогодні тут немає... вона кричить всередині, але я її не випущу... як і всіх вас... Промовивши це рудоволоса зійнялася до повітря, коло неї було вогнене коло, а очі горіли червоним: -Це тільки початок і тепер ніщо мене не зупинить... хочеш знати, як це в мене виходить? Я просто такою народилася... я і є Фенікс! Останн слова, мов грім прогреміли серед парку. Тепер ці троє не пішли б звідси, навить якщо би захотли... однак прийти сюди - це був їх вибір. Лишалося одне - не чіпати Фенікса і чекати дива, або намагатися зупинити його...
Apollon: Його хитало. Аполлон був наче хворий або п'яний. Одного разу він вирішив перевірити заклинання на тверезість і, знайшовши в буфеті склянку сторічного витриманого віскі Десмонд, кривлячись, випив декілька келихів. Йому стало так ніякого, навіть зле - з головою відбувалося щось дивне, у животі палав вогонь, а формули для чарування і не думали складатися. Магічні лінії плавали навкруги, а вловити їх ніяк не вдавалося. Дес тоді спробував телепортуватися, але при приземленні перевернувсь, налетів на стіну і застогнавши, впав на підлогу. Насилу підвівся і, похитуючись, пішов до своєї кімнати. І тільки через деякий час він зміг побудувати заклинання і з ліжка підвівся вже всміхаючись. Але зараз, ці згадки про алкоголь були тут ні до чого. Тому що це не він робив щось незрозуміле з світом навколо хлопця. Це крутила й обманювала, це накривала з головою й наводила оману страшна потужна сила. Сила, яку він сам добровільно потягнув з молодої рудоволосої дівчини. Аполлон тільки зараз зрозумів, що енергетичний канал між ними ще не розірвано, що ця незрозуміла, але така п'янка і могутня сила продовжує переповнювати його, що серце зараз просто не витримає... Сильним ментальним щитом блокувався малий і все одно звалився на землю. Насилу підвівся і сів озираючись навкруги. Аполлон хотів одного, стрибнути як умога далі звідси, а ще краще зразу додому. Він прикрив очі і спробував побачити знайомі з дитинства східці телепортації. Десмонд був чарівником змалечку. І пересуватися в просторі він навчився, ще не дуже вміючи ходити. В їхньому замку, на другому поверсі, де розташовувалась кімната молодшого Трентона по народженню хлопчика, перед поворотом з коридору на великі парадні східці була зроблена невелика хвіртка, щоб малий Дес не міг сам, ненавмисно, вийти і перечепившись впасти зі сходів. Чомусь вигляд цих недосяжних сходинок так не давав спокою малюку, що коли він почав телепортуватися, він безумовно уявляв те місце, куди він хоче потрапити, але перед цим, у нього в голові в уяві, з'являлися великі нескінченні сходи.. І сам Десмонд, який стрибав по цих східцях намагаючись потрапити туди куди йому було треба... А зараз, під впливом цієї потужної сили, ця велика драбина крутилася і скручувалася змією, і в малого демона ніяк не вдавалося на неї встати. Та де там встати, зачепитися б хоч... Аполлон трохи злякався... Ще жодного разу не було такого, щоб він не зміг стрибнути коли б захотів. Він підвівся, притулився до якогось дерева і попробував ще. Щось його не пускало, тримало тут, у парку... ...Татусю? Десмонд не розумів, що саме, яке заклинання тримає і блокує всі його можливості до пересування у просторі. ...Тато, будь ласка, забери мене звідси... І нічого. Десмонд не відчував відповіді. Він навіть не був впевнений, що батько його почув, бо якщо ця сила не дає йому стрибнути.... Хлопчик злякався ще більше, і від цього, навпаки, почав злитися: - А ну відпусти мене! Чого ти причепилася! - малий демон підлетів до рудоволосої дівчини і закричав до неї — я не боюся вогню, я народжений у ньому! Забажаєш, так тут все зараз буде горіти! А мені нічого не буде! Пусти мене, я хочу додому.... Він втомився і йому було погано. І йому не було ніякого діла до тих двох, що з'явилися з темряви... - Пусти мене, бо зараз все потоне у полум'ї....
полная версия страницы